Проведено еко-табір на озері Несамовите

Вдягніть на себе середньостатистичний рюкзачок вагою кілограмів в 15-20. Довісьте на нього по боках два мішка консервних бляшанок. А тепер уявіть собі пересування такої конструкції гірськими стежками, крутими спусками, болотами та хащами з жерепу. Уявили? Вітаю – у вас получився типовий еко-волонтер. Для більшої точності можна добавити обгоріле обличчя, покусане комашками, та набряклі від спеки і важких мішків пальці на руках.

Колись ми обрала високогірні толоки поміж усіх інших саме тому, що зносити сміття з-під вершин це не лише про сміття та його складання в мішечки, а і про фізичну підготовку та гірський досвід, які для цього потрібні та які покращуються в процесі. А ще – про команду таких самих гірських фахівців, з якими ми разом навчаємось робити це щоразу ефективніше, підтримуємо одне одного в нелегкому сміттєвому шляху та натхненно ділимось сміттєвими історіями ввечері біля вогню.



Цього разу на еко-табір на озері Несамовите нас доїхало всього шестеро, хоча мало бути значно більше. Це дуже мало, щоб прибрати два багаторічних звалища біля озера. Але це хоч щось. Ми оперативно сортували сміття на озері та самі спускали до табору по складному рельєфу, а для подальшого транспортування пологою стежкою залучали туристів – так би мовити, і мішечок в Заросляк знесете, і подумаєте по дорозі, чи варто смітити у горах.

Звісно були розумники які лишали наші мішки на кількасот метрів нижче табору, але більшість все ж щиро допомагали, а деякі навіть підходили до нас на озері та допомагали вигрібати сміття між камінням і сортувати по мішках. І це насправді чудово, адже саме так, живим прикладом, ми зможемо навчити людей дбайливіше ставитись до довкілля.