Якщо ви вперше потрапили на війноньку з квадрокоптером і натхненням знищити воріженьків до самої Москви – прочитайте декілька порад по роботі з пташками в зоні бойових дій для початку. Можливо це допоможе вам зберегти обладнання та своє життя.
Найбільш розповсюдженими квадрокоптерами, які доля заносить в бойові підрозділи, є DJI та Autel. Вони подібні між собою приблизно настільки ж, наскільки москальський танк подібний до металобрухту. Єдина важлива відмінність в тому, що коптери DJI можуть сканувати аероскопи тої ж фірми DJI та передавати артилерії координати точки, з якої ви здійснюєте політ.
Аероскоп – це маленький чорний ящик зі злобними антенками над ним. Він виготовлявся китайцями для безпеки цивільної авіації, але щось пішло не так і добра кількість таких штуковин опинилась в артилерійських підрозділах російської армії. Аероскоп бачить всю інформацію про включені квадрокоптери в радіусі десятків кілометрів – місцезнаходження оператора, місцезнаходження кввдрокоптера, телеметричні дані, серійний номер та інформацію про акаунт, до якого прив’язаний птах. Найбільше вас має хвилювати перший пункт, бо коптер можна і новий попросити, а от оператор штука цінна, з китайських запчастинок не склепаєш.
Щоб аероскоп не побачив той затишний куточок, на якому ви заховались з пультом, достатньо вимкнути геолокацію та інтернет на планшеті, з якого літаєте. В смартконтролері це не робиться – його треба сховати в ящик до іншого непотрібного, але страшно інвентарного майна, і взяти у колег звичайний пультик. З самим дроном складніше – аероскоп бачить його шлях до мети з самого моменту включення, тому вмикати пташку треба на безпечній відстані від оператора, а людині, яка вмикає – навчитись швидко бігати від свого ж дрона. Сідати бажано в тому ж секретно-віддаленому місці і так само тікати з нього, не забувши вимкнути дрон.
Коптери виробника Autel аероскоп не бачить, тому ним можна працювати без таких танців з бубном. Але про всяк випадок відлітати від себе на низькій висоті та набирати її в стороні від своїх позицій, і так само спускатись – крім аероскопа існує старий добрий радар який бачить приблизне місцезнаходження всіх повітряних об’єктів, які випромінюють сигнали в цей білий світ.
По фронту ходять страшні легенди про роботу РЕБ. Найстрашніші з них розповідають як люті вороги взяли їхнього коптера за лапку та й повели до себе в лігво, примусивши не слухати команд від оператора. Насправді “поцупити” коптера в небі і посадити до себе в ручки неможливо технічно. Але можливо заглушити йому зв’язок з оператором та навігацію, і тоді коптер дійсно може рухатись туди, куди його не посилали, приблизно в напрямку російського корабля. Цьому можна запобігти.
Для початку розберемось, що за звір той РЕБ. РЕБ (радіоелектронна боротьба) – пристрій, який створює радіоперешкоду на певному діапазоні частот. Коптер приймає команди від пульта на одній або двох частотах, і сигнал GPS від супутника – на іншій. В зоні дії перешкод команди не проходять, і коптер “втрачає супутники” або перестає бачити пульт. Ці перешкоди нічого не крадуть і не тягнуть коптер в бункер до хуйла – вони так не вміють.
Без GPS літати можна. В цьому режимі (коптер кличе його atti) у вас некоректно працює показник дистанції від homepoint та дрон не відображається на карті. Орієнтуватись потрібно по картинці з камери і вертатись або продовжувати політ по візуальних орієнтирах. В atti коптер трохи дрейфує по вітру. Це аж ніяк не зрадонька і компенсовується підрулюванням стіком в напрямку, протилежному вітру.
Також існує така штука як спуфінг. Це підміна GPS на несправжні, інші координати, при яких коптер починає бачити своє місцезнаходження десь на краю Землі і, з криками “мені не вистачить батареї щоб вернутись на європейський континент”, починає мчати в напрямку неправильного дому. Спуфінгом зазвичай не намагаються привести коптер на ворожі позиції – це занадто складно і не варте тих зусиль. Його просто збивають з пантелику і примушують думати, що він знаходиться в якій-небудь Африці. Або Антарктиді. Основна ознака того, що ви потрапили саме під спуфінг – коптер мчить в невідомому напрямку з максимальною швидкістю. Ще раз – з максимальною швидкістю. Якщо він рухається туди, куди ви його не посилали, але повільно – це не спуфінг, це дрейф по вітру.
Перемогти спуфінг можна лише якщо ви заздалегідь вивели собі на пульт кнопочку atti. Вона вимикає прийом будь-якого сигналу GPS – хоч справжнього, хоч підміненого, і коптер переходить в режим atti та управляється по візуальним орієнтирам. Це робиться по-різному на різних моделях, точніше підкаже дядько Гугл або наші оператори, чиї контакти вказані в розділі Аеророзвідка.
Якщо РЕБ глушить зв’язок з пультом, вам допоможе удача. Або хитра прошивка від дронхака. В комлекті з удачею працює досить непогано і врятувала нам чимало бойових пташок. Прошивка платна, але на деяких моделях може відкрити другу частоту управління і посилити сигнал так, що РЕБ ображено повісить антенки і неспішно вирушить в напрямку російського корабля. Як саме робиться ця прошивка знає вже відомий нам дядько Гугл по запиту dronehack. Ця сама прошивка допомагає літати в no fly zone будь-якого кольору.
Якщо все ж, незважаючи на прошивки і танці з бубном, ви втратили зв’язок з бортом, є маленька надія що він повернеться додому сам. Для цього в налаштуваннях потрібно обрати опцію “повернення додому” в розділі “що робити коли втрачений зв’язок з RC”. Важливо! Якщо працює перешкода по GPS і дрон не бачить супутники – він не повернеться додому, бо не знатиме де він є, і спробує зависнути на місці та чекати чуда. В процесі очікування чуда його може здути вітром. Або ні – деякі моделі вміють прив’язуватись до рельєфу нижніми датчиками позиціонування та доволі точно висіти на місці в режимі atti.
Щоб покращити або відновити зв’язок з пультом, можна спробувати підняти пульт вище на місцевості та направити антени точніше в бік коптера. Якщо це не допомогло, чекайте чуда. Не вимикайте і не йдіть з точки зльоту, якщо чуда не сталось швидко – РЕБ може припинити роботу за 5 або 10 хвилин і ви зможете вернути пташку. Або ні.
Оптимальна робоча висота – не менше 200 метрів вдень і не менше 100 метрів вночі (для моделей з тепловізором). Оптимальна робоча швидкість – максимальна. Не можна гальмувати та зупинятись над ворогом – вас зіб’ють. Недостатньо розгледіли ціль – пролетіли далі і вернулись на тій самій максимальній швидкості. Політали вправо-вліво, тримаючи ціль в центрі кадру. Художньо облетіли танк по колу. Але не зависаємо на місці. Якщо почалась стрільба по коптеру – летимо геть з набором висоти в режимі “спорт”. Робити зигзаги недоцільно – краще прямо, вверх і пошвидше. Прицільно збити коптер, що рухається, майже неможливо, а от зачепити щільним вогнем – цілком.
Завжди залишайте запас батареї. Відсоток заряду, на якому починаєте повертатись, обирайте залежно від вітру та дистанції, але завжди плануйте сідати з зарядом 20-25%. Враховуйте що пульт починає голосно сваритись при низькому заряді батареї і ворогам це може не сподобатись. Якщо ви все ж забули цю пораду і ще летите додому при заряді 10%, запам’ятайте – на цьому показнику коптер почне знижуватись, але це можна виправити, піднімаючи його вверх стіком. Після розряду до 0% батареї часто не відновлюються.
Вмикаючи запис відео чи роблячи фото, думайте про те що коптер може дістатись ворогам за несприятливих обставин. Ніколи не знімайте своїх позицій і ні в якому разі не знімайте точку зльоту та обличчя екіпажу. Всі гарні селфі з пультом і кулеметом – після повернення, а краще ніколи. Карту пам’яті форматуйте перед кожним польотом, краще не в комп’ютері а в самому коптері.
Не забувайте про безпеку тих, хто поряд. Не збирайте біля себе натовп глядачів. Ви потім зможете подивитись відео в затишному бліндажі великим колективом, але не варто стояти натовпом на відкритій місцевості під час польоту. Не літайте зі своїх позицій та поблизу будівель, де проживаєте – це допомагає ворогу виявити їх місцезнаходження та спробувати вбити вас в неочікуваний момент. Навіть якщо в вашій місцевості не було виявлено роботи аероскопа або ви працюєте на Autel, перебувайте недалеко від укриття на випадок обстрілу. І пам’ятайте – коптер завжди можна попросити у волонтерів, а оператор штука цінна, з китайських запчастинок не склепаєш.
Підтримати роботу фахівців з аеророзвідки можна тут: