Робота над документальною книгою “Авдіївка. Шлях до перемоги” активно триває. Вже декілька тижнів письменники-волонтери працюють в прифронтовій Авдіївці та деяких інших містах України, збираючи справжні історії про справжніх героїв.
Про те, як насправді відбувається робота над книгою, розповіла координатор проекту та директор Фонду Аліна Косовська:
“Попрацювавши декілька тижнів, вже можна уявити, що у нас вийде. Книга буде живою, від щирого серця.
Автори приїжджають не ізольовано від оточення. Вони приїжджають пожити звичайним авдіївським життям. Так, як ми живемо постійно.
От ми добираємось до Авдіївки нашим славнозвісним бездоріжжям. Колега здивовано оглядає зруйновані будівлі на узбіччях. Поселяємось в офіс-склад-квартирі нашого фонду (“Ого, у вас стільки цілих багатоповерхівок!”) і йдемо в супермаркет. Так, хто б міг подумати, тут є і АТБ, і банкомати.
Ввечері веду колегу до ще двох засновників нашого фонду. Напевно, він уявляє собі зустріч на рівні ділової, проте ми приходимо до такої ж звичайної квартири, де нас зустрічає милий пес Лорд, обійнявши нашого гостя своїми лапами, двоє дітлахів та привітні господарі, вдягені по-домашньому. Жодного “офіціозу”, просто звичайне авдіївське життя.
Наступного дня ми їдемо по інтерв’ю аж в Добропілля. По дорозі заїжджаємо на заправку в Покровськ. Колега здивовано дивиться на суму, яку нам виставили за талони на пальне, що ми купляємо для фронту, потім на те, як ми їдемо скрипучою маршруткою в інший кінець міста, аби рахунок оплатити.
Вечорами вдома я розписую гільзи та заливаю декоративні свічки. Так на очах у нашого гостя народжуються благодійні пожертви, адже все це – товар для ярмарку.
Наступні два дні ми ходимо пішки по старій Авдіївці. Укрпошта в старенькій хатинці (бо і туди теж треба), посічений уламками гараж одного місцевого добродія, який також виготовляє сувеніри з АТО, а ще безкоштовно ремонтує військові машини. Прогулянка на наші “місцеві Мальдіви” – кар’єр. “Бачите будинки на обрії? То вже Ясинувата. Окупована, поки що”. Тихе дзюрчання води та крики птахів переривають вибухи – тут недалечко вже лінія фронту.
Так само пішки йдемо на промзону. Обходимо пам’ятник з усіх боків. Гостю це цікаво, бо прямо за ним – колишня бойова позиція. Тепер тут можна сісти на обгорілу башню танка, ворушити ногами гільзи і спілкуватись про що-небудь. Звичайне авдіївське життя…”
На фото один з авторів книги Сергій Деркач та Аліна Косовська під час візиту на авдіївську промзону.