Так мотивує своїх учнів долучатись до програми “Павутинки життя” викладачка одної з авдіївських шкіл.
– Це нелегко, – зізнається вона. – Один хлопець, патріотично налаштований, через тиждень перестав плести сітки, бо батьки заборонили. А ще один відмовився одразу, мовляв, не буду я нічим допомагати бійцям ЗСУ. Тканину для смужок не приніс ніхто, хоча я просила про це декілька класів. Довелось купляти стоковий одяг за власний кошт. Але з часом все більше дітей почали долучатись із задоволенням. Кажуть, що їм важливо хоч чимось підтримати тих, хто захищає їхні домівки.
Волонтерство на користь української армії допомагає правильно виховати молоде покоління українців, які мешкають неподалік лінії розмежування. Проте для викладачів та благодійників, які спільними зусиллями реалізують подібні проекти, це справжнє випробування – адже часто погляди на події, що відбуваються неподалік, розходяться як всередині шкільного колективу, так і в родинах учнів.
– Підказати дітям правильний шлях, разом з ними надаючи посильну допомогу військовим – це те найменше, що ми можемо зробити, мешкаючи в прифронтовому місті. Часто це до сліз зворушливо – бачити, що наші зусилля приносять вагомий результат, – ділиться враженнями координаторка програми у нашому фонді.
Разом ми переможемо.
Обов’язково.