Аеророзвідка.
Це робота водночас цікава і небезпечна. Це можливість заглядати в душі ворогам і необхідність приймати рішення, від яких залежить результат твоєї роботи і життя обладнання, виданого під твою закарлючку в журналі обліку журналів.
Робота в аеророзвідці – це коли під час обстрілу всім звучить наказ сховатись в укриття і лише тобі – взяти безпілотник і шукати ворожу батарею. Коли ти знаєш всі споруди та орієнтири в зоні відповідальності твого підрозділу краще за більшість бійців підрозділу. Коли по ночах тобі сняться ворожі позиції в таких деталях, ніби ти був на них вживу і бачив все своїми очима. Коли, послизнувшись на засніженому пагорбі по дорозі на точку зльоту, ти підсвідомо думаєш що краще зламаєш собі руку чи ногу, ніж впадеш на коптери і планшети.
Робота в аеророзвідці – це коли вдома всі думають, що ти літаєш з глибокого тилу, попиваючи чай, а ти тим часом лежиш на землі під носом у ворогів і пілотуєш щось нове і експериментальне. Коли ти обходиш кілометри окопів, щоб зібрати історії про загрозливі кущі та таємничі залізяки, а потім проводиш обліт щоб розвіяти міфи та підтвердити здогадки. Коли навіть вдома в теплому пледику ти гортаєш не сторінку в фейсбуці, а аерознімки, і пробуєш розгадати таємниці “зеленої фігні” і “мотлоху на дорозі”.
Аеророзвідник так само як всі живе своїм життям, п’є чай з пєчєньками, рубає дрова, матюкається, крутячи якісь гайки в своєму автомобілі, ходить в місто за посилками і валяється в ліжку з телефоном. Але, коли звучить команда на виліт, аеророзвідник кине все і здійметься в небо. У будь-якому стані – навіть якщо за хвилину до того не міг встати з ліжка, зі зламаним пальцем, хворою спиною, з кашлем і болем в голові. Стиснувши зуби. Бо знає, що саме від нього іноді залежать дії цілого підрозділу. А іноді – життя бійців цього підрозділу. І хай краще ми, стоячи на землі, здійматимемо коптери в небо, аніж хтось з наших побратимів, не отримавши інформацію вчасно, підніметься в небо назавжди.
Аеророзвідник – це не просто військова спеціальність.
Аеророзвідник – це поклик душі…
Автор: “Фортуна”, командир екіпажу “Небесної варти”