Продовжуємо збирати спогади військовослужбовців про Авдіївку
Автори книги “Авдіївка. Шлях до перемоги” продовжують плідно працювати. З різних куточків України ми зібрали спогади військових, яким довелось відвідати наше місто під час служби в зоні АТО. І, на щастя, більшість таких спогадів – позитивні 🙂
Інтерв’ю з бійцем 81 ОАеМБР ЗСУ Володимиром Верхотуровим
Коли демобілізований десантник з теплотою розповідає про мешканців нашого містечка, в очах стоять сльози радості. За словами Володимира, гранатометника 81 бригади ЗСУ, Авдіївка стала для бійців другим домом, в який хочеться приїжджати знов і знов. А такі враження – завдяки місцевим мешканцям, які не раз підтримували захисників і словом, і ділом, перетворивши прифронтове місто на надійний тил для українського війська.
Михайло Маслаков, іноземний доброволець
Поділився спогадами про Авдіївку і Михайло Маслаков, росіянин, що пліч-о-пліч з українським військом захищає Україну в складі добровольчих формувань. В 2015 році Михайло захищав Авдіївку на її околицях, а тепер їздить до нашого міста, аби відвідати місцевих волонтерів та обмінятись добрими справами.
Владислав Ведюков, боєць зведеного підрозділу “Дика качка”, ділиться спогадами про оборону Авдіївки на позиції “Зеніт”
Владислав Ведюков – один з бійців, що утримували славнозвісну позицію “Зеніт” на околиці Авдіївки. Це колишня військова частина, яка в 2014 році раптово опинилась в тилу ворога. Бійцям строкової служби, що тоді несли службу в частині, неочікувано для себе довелось приймати участь у справжніх бойових діях довгі місяці. Згодом їх поміняли бійці “Дикої качки”.
По сьогоднішній день позиція “Зеніт” лишається форпостом оборони Авдіївки, завдяки якому місто має змогу жити у відносній безпеці.
Чим більше розповідей записуємо до книги, тим більше переконуємось – ми робимо вагомий внесок до новітньої історії України. Адже вона створюється саме тут, в напівзруйнованих будинках Авдіївки, в кафешці у центрі Києва, де письменниці-волонтерки записують розповіді військових, в широких степах Донеччини та Карпатських горах. Герої живуть серед нас. І мало хто знає, що хлопчина в діловому костюмі щоночі розвалював ворожі опорні пункти зі свого АГСа, а молоді дівчатка з веселими очима не перший рік бігають донбаськими містечками, аби зберегти історію для майбутніх поколінь.